Хвилька З життя непродажних 1274

1. Освіжимося в темряві

Не треба туди йти. Брагін розширився до чорної прогаліни, що псувала бездоганно-білу поверхню озера, і ще встиг здивуватися, що зовсім тонкий лід легко витримує вагу людини. Лід не дрогів, навіть коли Брагін опустився на коліна перед прогаліною. Не потрібно туди дивитися. Але Брагін уже заглянувши в дикість — і побачив там те, що мав побачити. Жіноче тіло. Здавалося, жінка ширяла в безповітряному просторі, а зовсім не у воді. І вона була Круха. Задушена, про що засвідчила мандрівна борозна на шиї. Брагін був впевнений, що вбивство сталося не тут, що згуртується в іншому місці. Там, де ніхто не може потурбуватися. Вбивця нікуди не поспішає, і він гранично обережний. Так, що й кінців не знайдеш. У всякому разі, Брагін ні на йоту нековзнувшись до розгадки, а час рухається невблаганно. Жінка в озері — п'ята за рахунком.

2. З життя непродажних

Незалежна преса — це міф, у який ніхто не вірить. Ніхто, крім тих, хто вміє бути незалежним. Попри труднощі, фінансові труднощі, непоймання успішних приятелів, попри явні загрози, сфабриковані закиди та постріли через кут. Непродажним жити важко. І було б зовсім неможливо, якби саме в таких людей не було сили підтримки справжнього кохання, справжньої дружби та справжньої віри в справедливість.